Воротар — чемпіон світу згадав, як його батько працював по дванадцять годин у порту, щоб платити за його навчання та годувати сім’ю.
«Рівер» відмовив йому. «Бока» теж. Йому було лише 10 років, і в нього навіть не було грошей, щоб купити собі пару футбольних бутсів, але щось в Еміліано Мартінесі не зламалося. Він народився в Мар-дель-Платі у 1992 році, син портового робітника та покоївки, які «працювали до знемоги, щоб він і його брат мали майбутнє».
У 13 років «Індепендьєнте» дав йому можливість, якої ніхто інший не хотів йому дати. Він переїхав до резиденції клубу у Вілья-Домініко, оточеної районом, де спокус було вдосталь. Поки інші ходили на вечірки, він тренувався сам, відпрацьовуючи стрибки через гімнастичний бар’єр. «Такий у мене вже був настрій», — сказав він.
Сьогодні він — воротар національної збірної, що стала чемпіоном світу, і один із найдорожчих трансферів серед аргентинських воротарів після підписання контракту з «Астон Віллою». Але він підсумовує це інакше: «Я з тих, хто б’ється головою об стіну, коли справи йдуть погано». Успіх для Дібу завжди мав одну й ту саму ціну: спочатку страждання.
