Череп того молодого чоловіка із Шеффілда містив замість мозкової речовини майже виключно спинномозкову рідину. Там, де в нормі мозкова тканина має 4.5 сантиметра між шлуночками та корою, у нього було приблизно 1 міліметр. І все ж він закінчив навчання з відзнакою з математики, а його IQ становив 126.
Саме британський невролог Джон Лорбер з Університету Шеффілда задокументував цей випадок у 1980-х роках, а згодом розширив дослідження на десятки пацієнтів із тяжкою гідроцефалією. Результати були не менш приголомшливими: у найтяжчій групі, де 95% черепа було зайнято розширенням шлуночків, половина пацієнтів мала IQ вище 100. Лорбер дійшов висновку, що людський мозок — із його 86 мільярдами нейронів — має здатність до резерву та надлишковості, яку наука досі не може повністю пояснити.
Те, що ставлять під сумнів ці випадки, — зовсім не дрібниця: якщо людина може мислити, вчитися й функціонувати з мінімальною часткою мозкової тканини, то що саме робить решта мозку, яку ми з вами носимо всередині себе?