Стівен Кінг запихав у ніс ватні кульки з аптеки, щоб кров не капала на клавіші його друкарської машинки. Це була не сцена з одного з його романів: такою була його робоча рутина протягом значної частини 1980-х.
Автор «Сяйва» та «Воно» зізнався, що його кокаїнова залежність дійшла до такого крайнього рівня, що його серце билося зі швидкістю 130 ударів за хвилину, поки він писав у ранкові години. Результатом цього зміненого стану стали деякі з найпопулярніших творів масової літератури XX століття. Парадокс: Кінг відкрито визнав, що не пам’ятає, як писав кілька з цих книжок. Цілі сторінки, завершені сюжети, персонажі, яких мільйони читачів знають напам’ять, народжені розумом, який він сам уже не може відтворити.
Саме його дружина, Табіта Кінг, зрештою зібрала докази занепаду й організувала сімейне втручання у 1987 році. На стіл виклали недопалки, пакетики, пляшки та папери. Кінг погодився на лікування. Відкритим залишається питання, скільки з його найтемніших історій насправді народилися з тієї безодні.
