Того 11 січня 1992 року Джону Томпсону було 18 років, і він працював сам на фермі своєї родини в Північній Дакоті. Незахищений приводний вал затягнув його й за лічені секунди відірвав обидві руки біля плечей.
Він прокинувся на снігу, зрозумів, що сталося, і вирішив зробити те, що здавалося неможливим: підвестися. Він пройшов сто метрів по мерзлій землі, відчинив двоє дверей ротом і коліном та набирав номер телефону носом і ручкою, затиснутою між зубами, доки не додзвонився до своєї кузини Теммі.
Через п’ять годин він був у медичному центрі North Memorial поблизу Міннеаполіса, де дві хірургічні бригади протягом семи годин працювали, щоб знову з’єднати те, що розділила машина.