У французькому документальному фільмі 2013 року Je suis amoureuse d’un condamné («Я закохана в засудженого») Місті дала інтерв’ю як одна з прихильниць Річарда Раміреса. Рамірес, «Нічний мисливець», був засуджений за 13 убивств у Сполучених Штатах.
За кілька місяців вона обмінялася з ним понад 700 листами. У їхньому листуванні були й сексуальні фантазії: він розповідав їй про свої бажання, а вона здалеку створювала його образ, який могла наповнювати словами.
Тож вона вирішила відвідати його у в’язниці Сан-Квентін у Каліфорнії й сісти навпроти нього. Місті сказала, що почувалася майже «у трансі», коли вони дивилися одне одному в очі. Зблизька він здавався їй велетенським: вона описала його руки як величезні поруч зі своїми, а очі — як у акули. Раптом захоплення змінилося страхом.
Тоді Рамірес нахилився вперед і почав розстібати одяг. Наступне, що вона пам’ятає, — це як його пеніс опинився просто перед її обличчям.
Але цей несподіваний вчинок, якого вона так відчайдушно хотіла й уявляла, не наблизив фантазію до реальності; навпаки, він її зруйнував.
— Тобто ви були в нього закохані, аж поки не побачили його? Бо ви побачили його — і тоді перестали його кохати.
— Так, ніби хтось луснув бульбашку, у якій я перебувала, і повернув мене до реальності.
Відстань дала Місті змогу ідеалізувати засудженого вбивцю завдяки сотням листів. Вона була не єдиною, але, на щастя, вчасно зрозуміла свою помилку.