Найшвидший чоловік в історії прибув до Пекіна у віці 22 років із проблемою: його шлунок не сприймав китайську їжу.
На тренувальному зборі він спробував місцеві страви. Організм відреагував недобре. Тож Усейн Болт ухвалив рішення, яке ніхто не порадив би олімпійському спортсмену: їсти лише те, що йому було знайоме.
А знайомими йому були McDonald’s McNuggets.
“«Спочатку я з’їв коробку з 20 нагетсами на обід, а потім ще одну на вечерю»,” — згадував він у своїй книжці. Наступного дня — дві коробки на сніданок, одну на обід і ще пару ввечері. До них — картопля фрі та яблучний пиріг. Усе це запивав бутильованою водою.
За його власною оцінкою, упродовж приблизно 10 днів в Олімпійському селищі він з’їдав близько 100 нагетсів на день. Загалом — близько тисячі. Ця цифра — його оцінка, а не точний підрахунок. За деякими підрахунками, це від 47.000 до 59.000 калорій.
А потім була бігова доріжка.
У серпні 2008 року в Пекіні Болт пробіг 100 метрів за 9,69 секунди, а 200 метрів — за 19,30. Обидва результати стали світовими рекордами. Він встановив і третій рекорд в естафеті 4×100, хоча ту золоту медаль згодом відібрали через допінг одного з товаришів по команді.
Через роки він пожартував: “«Ого, за всю їжу, якою я себе напхав, мені слід було б отримати золоту медаль».
У цьому не було ні секрету, ні наукового плану. Просто молодий чоловік зростом майже два метри, який покладався на єдине, що його організм міг прийняти, і біг так, як ніхто інший.