Від самого народження Таллуласі Вілліс постійно казали, що вона дуже схожа на батька. Багато хто говорив це з ніжністю, але інші подавали це як вирок.
Її мати, Демі Мур, була однією з найвідоміших жінок свого покоління, і Таллула росла з переконанням, що її обличчя, більше схоже на обличчя Брюса Вілліса, було «маскулінним». Відтоді вона почала вважати себе потворною і думала, що ніхто ніколи не зможе її покохати.
«Я карала себе за те, що не була схожа на маму»
Між ними ніколи не було суперництва. Демі публічно заступалася за доньку, коли люди коментували її тіло; конфлікт відбувався перед дзеркалом у знаменитій родині. З 13 років Таллула читала, що люди писали про її обличчя. У 2014 році вона зізналася: «Я більше вірила незнайомцям, ніж людям, які мене любили».
Але це було ще не все: депресія, залежності, СДУГ. У 25 років у неї розвинулася нервова анорексія. Навесні 2022 року вона важила близько 38 кілограмів, постійно мерзла й потребувала внутрішньовенного введення рідини вдома. Вона боялася ходити своїм районом, не маючи де присісти й перевести подих.
Найжорстокіше було те, що чим худішою вона ставала, тим більше похвали отримувала. Спочатку люди казали, що вона має неймовірний вигляд, але згодом дивилися на неї зі співчуттям і питали, чи все гаразд.
Після років лікування, рецидивів і боротьби, яка, як вона сама визнає, ймовірно, триватиме все її життя, Таллула почала розуміти: одужання — це не досягнення ідеального тіла, а припинення покарання себе за те, що такого тіла немає.
«Я привабливіша, ніж будь-коли, бо люблю себе».
Тепер вона розуміє, що їй ніколи не потрібно було ставати молодшою версією своєї матері чи приховувати риси, успадковані від Брюса. Її найбільша перемога полягала не в тому, щоб навчитися почуватися красивою щодня. Вона полягає в тому, що Таллула зрозуміла: навіть у ті дні, коли не може побачити себе такою, вона все одно заслуговує на їжу, на право займати своє місце у світі й на любов.