Перш ніж стати одним із найвідоміших серійних убивць Каліфорнії, Едмунд Кемпер був хлопчиком, який ріс у домі, сповненому конфліктів і самотності, та мав особливо складні стосунки зі своєю матір’ю Кларнелл.
Після розлучення батьків у 1957 році мати забрала трьох дітей до Монтани. Кларнелл була алкоголічкою і, за словами кількох джерел, принижувала його й била через будь-яку дрібницю. Вона відправляла Едмунда спати до підвалу. Казала, що боїться, як би він не скривдив своїх сестер. Щоб вибратися, комусь треба було відсунути кухонний стіл і підняти люк. За словами самого Кемпера, вона відмовляла йому в ніжності й раз у раз казала, що жодна жінка ніколи його не полюбить.
У 14 років він утік, щоб знайти батька. Він знайшов його з іншою родиною, яка не прийняла його. Його відправили назад до матері, а вона відвезла його на ферму бабусі й дідуся.
Там, у серпні 1964 року, у 15 років, він убив своїх бабусю й дідуся. Він провів п’ять років у психіатричній лікарні. Йому діагностували параноїдну шизофренію та виявили дуже високий IQ.
У 1969 році, у 21 рік, його випустили. Лікарі рекомендували йому не жити з матір’ю — вони знали про їхні стосунки. Попри це, він повернувся до її будинку в Санта-Крузі.
Psychology Today обережно підсумовує це. Жорстоке поводження в дитинстві дає певні підказки, але не пояснює його вчинків. Навіть зламане дитинство не може виправдати те, що сталося далі.
Цей цикл завершився у квітні 1973 року, коли він убив матір, а згодом зізнався у злочинах, скоєних проти шести молодих жінок. Він здався поліції Колорадо.
Є будинки, з яких ніхто не може втекти, навіть залишивши їх.
