Андре Морроу було 15 років, коли його батько встромив виделку йому в передпліччя під час вечері. Він витягнув її, залишив на столі й вийшов надвір поплакати.
Сем повернувся з В’єтнаму з травмою, якій у 60-х ніхто не знав назви. Він прокидався серед ночі, охоплений жахом, щоразу, коли над будинком пролітав літак. Андре виріс сповнений ненависті й гніву та каже, що саме дружина й віра допомогли йому змінитися.
У 2017 році, коли Сему було вже 92, Андре несподівано з’явився в його домі в Сан-Хосе, штат Каліфорнія, і застав найняту доглядальницю, яка кричала на нього. Він негайно її звільнив. За кілька годин він ухвалив рішення: пішов на пенсію з посади керівника парків і переїхав до нього. Коли він розповів про це Сему, той розплакався: «З усіх моїх дітей я ніколи б не подумав, що ти так учиниш».
Сьогодні Андре годує його, купає, голить і навіть возить його собаку до ветеринара. Сем просить вибачення за минуле, плаче й раз у раз каже йому, що не розуміє, чому Андре так сильно його любить. Андре каже йому, що тепер вони живуть сьогоденням, цілує його лису голову й думає, як їм обом пощастило.