Біллу Фокслі було лише 20 років, коли він ухвалив рішення, яке назавжди змінило його життя.
У березні 1944 року, під час Другої світової війни, молодий британський льотчик летів на бомбардувальнику «Веллінгтон», який розбився невдовзі після зльоту з авіабази в Англії. Йому вдалося вибратися, але, дізнавшись, що товариш по екіпажу досі перебуває всередині, він вирішив повернутися до палаючого літака й спробувати врятувати його.
Товариш по екіпажу не вижив, а Білл зазнав сильних опіків обличчя та рук. Він утратив зір на праве око, а ліве зазнало значних ушкоджень. Під час його одужання хірург Арчибальд Макіндо та його команда провели йому численні реконструктивні операції.
Через роки Фокслі розповідав, що деякі люди уникали сідати поруч із ним у поїзді через його шрами. Він відповідав із гумором: «Усе гаразд, я вас не вкушу».
Замість того щоб ізолюватися, він наново збудував своє життя, повернувся до роботи й присвятив частину своїх зусиль підтримці інших людей, які зазнали сильних опіків.
Білл помер у грудні 2010 року у віці 87 років, залишивши по собі історію мужності, що почалася з рішення повернутися за товаришем по екіпажу, навіть знаючи, що його власне життя було в небезпеці. ❤️