Девіду Алану Кірвану було 24 роки, коли він побачив, як собака його друга впав у басейн Селестін.
Це було 20 липня 1981 року в Єллоустоуні. Вода в тому термальному джерелі мала температуру близько 93°C, майже на рівні кипіння. Свідки кричали йому, щоб він не наближався. Він відповів «та чорта з два я не піду» —щось на кшталт “звісно, я піду”— і пірнув головою вперед за твариною на ім’я Мусі.
Він дістався до собаки, але окріп майже одразу здолав його. За допомогою свого друга він зміг виповзти назовні, хоча вже мав катастрофічні опіки майже по всьому тілу. Свідки повідомили, що його шкіра почала відшаровуватися, тоді як він, усе ще при тямі, запитав: «Наскільки все погано?». Його доправили гелікоптером до лікарні в Солт-Лейк-Сіті, де він помер наступного дня. Мусі також не вижив. Через чотири десятиліття його випадок залишається одним із найкраще задокументованих інцидентів в історії парку.
