У 1977 році життя Педро Мартіна Урети, аргентинського фермера, який володів ранчо в Пампі, назавжди змінилося, коли його дружина Грасіела Ірайсос, якій було лише 25 років і яка була вагітна, раптово померла від аневризми головного мозку — нищівної втрати, що залишила його з розбитим серцем і через роки спонукала здійснити мрію, яку вони поділяли: створити на своїй землі ліс у формі гітари.
За кілька років до трагедії Грасіела пролітала над цією місцевістю й була зачарована, побачивши ферму, спроєктовану у формі пакета молока, і, коли повернулася додому, запитала Педро, чи можливо було б надати їхньому власному полю форму гітари — інструмента, який вона так любила, але він, не надавши цьому тоді великого значення, відповів, що «вони поговорять пізніше», розмова, яка так і не відбулася, бо смерть стала між їхніми планами.
Однак він не забув того прохання і в 1979 році разом зі своїми чотирма дітьми взявся до роботи над створенням лісової огорожі у формі гітари, прокладаючи прості, розділені проміжками лінії.
Висадивши понад 7,000 дерев, зокрема кипариси для контуру та зіркоподібного отвору в центрі, а також евкаліпти, щоб зобразити «струни» інструмента.
Донині він настільки величезний, що його можна побачити з космосу; навіть NASA задокументувало його, і його видно на Google Earth — вічна данина, яку Педро віддав Грасіелі.