У квітні 2011 року, коли їй було лише 15 років, Вероніка Йоко Плебані захворіла на блискавичний бактеріальний менінгіт, який ледь не забрав її життя. Вона провела близько півтора місяця в реанімації, а потім ще кілька місяців у лікарні.
Наслідки були руйнівними. Травми були настільки серйозними, що лікарям довелося ампутувати деякі фаланги пальців її рук і частини пальців ніг.
Крім того, її тіло було вкрите глибокими шрамами, особливо на руках і ногах.
Але після виписки з лікарні Вероніка вирішила повернутися до спорту. Вона почала змагатися у сноубордингу й потрапила на Паралімпійські ігри 2014 року в Сочі. На Ріо-2016 вона змагалася в параканое та посіла шосте місце.
У 2017 році вона знайшла нову пристрасть — триатлон. Того ж року вона виграла чемпіонат Італії з пара-триатлону та етап Кубка світу в Безансоні, Франція.
Найбільша нагорода чекала на неї на Паралімпійських іграх 2020 року в Токіо, де вона виборола бронзову медаль. У Парижі-2024 вона знову повернулася на п’єдестал і здобула срібло.
Сьогодні сліди, які залишила ця хвороба, досі помітні на її тілі, але Вероніка вирішила їх не приховувати. Для неї вони є частиною її історії, а також частиною тієї особистості, якою вона стала.
«Мої шрами — це моє тіло, а моє тіло — це я».