У монастирі Сан-Франсіско в Кочабамбі, Болівія, живе шнауцер, якого ченці називають Братом Вусанем. Він прибув у 2016 році, коли йому було лише півтора місяця, його привіз польський священник Каспер Капрон. Деякий час ніхто не знав, що він породистий: він жив, наче безпритульний пес, полював на щурів і ганяв голубів із саду.
З роками він заслужив францисканський габіт, своє релігійне ім’я та прихильність кожного брата, який там побував. «Коли брати завершують навчання й від’їжджають, маленький пес страждає», — сказав брат Хорхе Фернандес, який дбав про нього, як ніхто інший. Кармело прив’язується, прощається й знову чекає біля дверей першої відчиненої кімнати, яку знаходить.
Коли прийшла пандемія, сама його присутність у монастирі стала розрадою. Ченці кажуть, що Брат Вусань допоміг людям триматися за надію, що «кращі часи» настануть. Сьогодні він ділить дім зі своїм сином Методіо та своїм котячим другом Братом Мічі й залишається, по-своєму, тим маленьким братом, якого святий Франциск Ассізький тримав би поруч із собою.
