Філіп Райллі тримав у руці вервицю й ніколи не говорив зайвого.
Десятиліттями він стояв біля клінік, де роблять аборти, у Нью-Йорку, під прямим сонячним промінням, годину за годиною, пропонуючи матерям у кризі те, чого більше ніхто там їм не давав: час, спокій, справжню альтернативу. Він не вигукував гасел. Він молився мовчки й говорив лише тоді, коли хтось підходив, шукаючи виходу.
Сонце, яке він так довго терпів, спричинило в нього рак шкіри, що повільно й невблаганно розвивався, аж поки лікарям не довелося видалити значну частину його носа. Райллі не залишив вулиць. Шрами на його обличчі залишилися доказом того, що йому вже не потрібно було пояснювати словами: наскільки багато він був готовий віддати за життя тих, кого намагався захистити, — одну матір за одною, одну дитину за одною, роками.
