У ніч на 31 жовтня 1993 року Хоакін Фенікс зателефонував до екстрених служб, коли в його брата Рівера почалися судоми. Це була не сцена за сценарієм: комусь була потрібна допомога, і він попросив її надати.
18 лютого 2024 року Cuatro знову звернувся до цієї історії й повідомив, що програма Cuarto Milenio повторно показала частину запису. Понад тридцять років потому запис знову привернув увагу до особистої миті, не перетворюючи її на сцену з фільму.
Як зазначено в тій самій статті, Хоакін телефонував, коли Рівер переживав невідкладний стан, який завершився його смертю. Cuatro називає передозування причиною його смерті. Це суворі факти, але за ними стоїть щось просте й важке для усвідомлення: двоє братів і мить, коли єдине, що один із них міг зробити, — попросити про допомогу.
У програмі Cuarto Milenio Кармен Портер прокоментувала цей епізод. Програма повторно показала частину дзвінка — не сцену з фільму, а запис надзвичайної ситуації, під час якої Хоакін просив про допомогу для Рівера. Хоакін був актором, але того дня йшлося не про роль, а про брата, який зробив усе, що міг, у ситуації, з якою не міг упоратися сам.
Рівер помер тієї ночі; жодні слова не здатні зменшити біль цієї втрати. Дзвінок не змінив того, чим усе закінчилося, але зберіг жест, що передував будь-якій розповіді про те, що сталося: Хоакін попросив допомогти його братові. Іноді сміливість починається саме так: коли не можеш змінити те, що відбувається, робиш необхідне заради того, кого любиш.