Йому вручили нагороду за порятунок трьох дітей. Але коли настала його черга говорити, Александр Гомес не розповідав про те, що зробив. Він говорив про те, чого не зміг зробити.
“Я хотів урятувати всіх чотирьох, але зміг урятувати лише трьох.”
Йому 13 років. Він із Седеньйо, що в Чолутеці, Гондурас, і допомагає на човні, який возить туристів на екскурсії. У неділю, 11 жовтня, на пляжі Ель-Еден він побачив із берега чотирьох дітей, які боролися з хвилями. Він не вагався. Схопив рятувальний жилет і кинувся в море.
За його власними словами, усі четверо вчепилися в нього, бо він був єдиним у рятувальному жилеті. Лише троє змогли й далі триматися за нього. Аньєло Себастьян Кастро, 13 років, який приїхав із Тегусігальпи з батьком і друзями зі свого району, не зміг. Александр сказав, що той лише підняв руку.
Учителі й учні його школи імені Мішеля Дж. Хасбуна віддали йому шану. Йому прочитали: ««Завдяки твоїй хоробрості сьогодні троє дітей можуть обійняти свої родини»». І пообіцяли повісити його нагороду в кабінеті директора, щоб вона стала прикладом для тих, хто прийде після нього.
Три родини знову вітали своїх дітей. А 13-річний хлопець серед оплесків думав про четверту дитину.
Іноді героїв оцінюють не за тими, кого вони рятують, а за тими, кого вони ніколи не перестають носити в собі.
