Стоячи на столі, вкритому візерунчастою скатертиною, з білою шерстю, що кучерявилася, наче хмара, цей маленький песик не ворухнувся жодної секунди.
Він мусив залишатися нерухомим. У 1870-х роках фотографування тварини було майже подвигом: камери потребували надзвичайно тривалої витримки, і будь-яке тремтіння псувало фотопластинку. Його власником був A. Randall, ювелір, який мав доступ до коштовностей і речей незліченної цінності, але вирішив витратити час і гроші, щоб увічнити свого песика.
Найстаріші збережені фотографії собак датуються 1846 роком, лише через кілька років після того, як фотографія стала публічною. Метрополітен-музей зазначав, наскільки складно було зобразити собаку, що важко дихає, якому неможливо наказати позувати. Однак цей маленький песик упорався — і його портрет досі поширюється майже 150 років потому.