Є воскові фігури, які виглядають настільки реалістично, що майже чекаєш, ніби вони кліпнуть, як у Madame Tussauds або ті гіпербездоганні статуї, де знаменитості мають ще більш відполірований вигляд, ніж у реальному житті… А потім є музей Арліндо Армаколло, бразильського скульптора, який, вочевидь, пішов іншим шляхом.
Його фігури Альберта Ейнштейна, Нельсона Мандели, Матері Терези та Івана Павла II стали вірусними, бо так, у них є імпортовані скляні очі, віск і дуже багато задуму… але також енергія, яку доволі важко пояснити.
Музей розташований у Роландії, Бразилія, і він швидко почав ширитися соцмережами, бо його скульптури неможливо не помітити. Це не ті роботи, на які дивишся й кажеш: «вау, виглядає реально». Це радше ті, що змушують подивитися двічі, намагаючись зрозуміти, чи викликають вони у тебе ніжність, страх чи сміх.
Армаколло казав, що прагне не досконалості, а радше передати особистість і «душу» кожної людини через деталі. І що ж, сутність тут є. Просто деякі фігури виглядають так, ніби вони бачили щось, чого не бачили ми.
І все ж треба віддати йому належне: він змусив усіх говорити про свій музей. Можливо, не з класичних для музею воскових фігур причин, але через дещо набагато рідкісніше в інтернеті: його просто неможливо ігнорувати.