Джордін Поллак роками шукав себе в тілі, яке здавалося йому чужим.
Він виріс у 90-х, коли майже не було представництва трансгендерних людей, окрім жартів у фільмах. Попри це, він знайшов у собі сили розпочати свій перехід: гормональна терапія, операції з підтвердження гендеру та повільний шлях, який він сам описує як складний, але вартий кожного кроку.
Сьогодні він одружений, його неможливо впізнати порівняно з тим, ким він був раніше, і він переконаний у простій речі: життя — це можливість, яка випадає лише раз, і його варто прожити у власній правді. Саме тому він продовжує ділитися своєю історією, хоча не всі хочуть її чути. 🏳️⚧️