Роббі Вільямс, 52, прямо сказав перед камерами в Лондоні: йому щойно діагностували аутизм. Він уже живе з СДУГ з 2006 року та з підозрами на синдром Туретта. Його слова були чіткими: «те, що я насправді люблю, бо це багато що пояснює».
Частина публіки аплодує йому: розмова про нейрорізноманіття у 52 роки допомагає іншим дорослим відчути заохочення шукати відповіді, які вони носили в собі все життя.
Інша частина налаштована скептично: вони кажуть, що все стало ярликом для виправдання будь-якої поведінки, і що Вільямс тепер використовує аутизм як виправдання для «усіх дивних речей», які він робить.
Це смілива чесність чи зручний спосіб захиститися від критики? 🤔