Ніхто не уявляв, що те цуценя шнауцера зрештою стане одним із найулюбленіших членів францисканського монастиря у Кочабамбі, Болівія.
Собаку всиновила францисканська спільнота, коли він був ще цуценям, після того як родина з Кільякольйо віддала його польському священнику Касперу Капрону. Брати прийняли його як частину спільноти й назвали Кармело, на честь колишнього францисканського парафіяльного священника з Кочабамби. Згодом його стали називати Брат Кармело або Брат Вусань через характерну шерсть на його мордочці.
Один із братів, Хорхе Фернандес, запропонував одягнути його в маленьку коричневу рясу, схожу на ту, яку носять францисканці. Цей жест мав передати повагу до життя, природи й тварин, яку проповідував святий Франциск Ассізький.
Фотографії маленького собаки, який ходив коридорами монастиря у своїй крихітній рясі та з характерними вусами, за кілька днів стали вірусними. Кармело навіть мав власне місце для сну в монастирі й став ще одним членом францисканської спільноти.
