Елен Берстін вийшла заміж за актора Ніла Неф’ю у 1964 році, і згодом він узяв її прізвище. Вона згадувала його як блискучого й чарівного чоловіка — доки його психічне здоров’я не погіршилося, а шлюб не перетворився на постійну загрозу. Вона пішла. Але це не врятувало її.
Роками Ніл переслідував і бив її. Він з’являвся на її робочих місцях, вигукував її ім’я з балкона під час бродвейської прем’єри, а в якийсь момент навіть викрав її сина. Вони вже жили окремо, але все ще залишалися офіційно одруженими, коли він увійшов до її дому та зґвалтував її. Коли вона попросила про допомогу, їй сказали, що злочину не було: нападник був її чоловіком.
Тим часом світ спостерігав, як вона здобула «Оскар» за фільм «Аліса тут більше не живе» та отримала номінації за «Останній кіносеанс» і «Екзорциста». Ніл помер у 1978 році, вистрибнувши з дев’ятого поверху своєї квартири на Мангеттені, залишивши їй почуття провини, якого вона позбувалася десятиліттями. Сьогодні, у 93 роки й отримавши у Венеції «Золотого лева» за життєві досягнення, Елен вирішила розповісти свою історію власним голосом.
