Келлі Барта розчісувала шкіру, аж поки вона не потріскалася.
Вона хворіла на екзему скільки себе пам’ятала і, як мільйони людей, користувалася стероїдними кремами, щоб контролювати її. Але у 2012 році шкіра перестала реагувати: свербіж став нестерпним, розповідала вона, «наче панічна атака», через яку їй хотілося здерти з себе шкіру. Місця, які вона розчісувала, мокли. Вона проводила дні оголеною на рушниках, злущуючи кірки зі шкіри й купаючись кожні дві години, бо навіть одяг завдавав болю. За її біографією, вона була прикута до ліжка понад півтора року.
Вона сама поставила собі діагноз — синдром відміни місцевих стероїдів (TSW), стан, існування якого багато лікарів ставили під сумнів. Нині його вважають діагнозом виключення, а стандартизованих критеріїв досі немає, хоча цього року CDC затвердив код ICD-10 для його ідентифікації.
Барта перетворила свої страждання на справу: вона очолювала мережу ITSAN, яка підтримує понад 10.000 людей із TSW, а нині керує Коаліцією шкірних захворювань. У 2023 році вона вирушила до NIH як учасниця дослідження та співавторка. Скільки людей досі не знають, що відбувається з їхньою шкірою?