Гірілал Будхатхокі лише хотів дістатися додому, щоб поснідати зі своєю родиною.
П’ять років він провів далеко від Сальяну, Непал, працюючи водієм сміттєвоза в Тімуре, Расува, і заощаджуючи гроші, щоб під час фестивалю Дашаїн повернутися до дружини та чотирьох дітей. У середу вранці, коли він помітив, що рух повністю зупинився, то вирішив розвернутися раніше. Він не встиг дістатися подвір’я свого будинку, як вода нізвідки з’явилася й змила укриття, у якому чекала його родина, разом із усіма, хто був усередині.
Він опинився під уламками, одна його рука була розчавлена об стіну, аж поки йому не вдалося вхопитися за металевий прут перил, які він сам збудував. Він підіймався дедалі вище, рясно стікаючи кров’ю, аж поки колеги не знайшли його й не доправили гелікоптером до Університетської лікарні Трибхуван у Катманду.
З лікарняного ліжка 38-річний Гірілал повторює, що не чув нічого про свою дружину чи чотирьох дітей і продовжує не полишати надії знайти їх живими.