Віталій Калоєв чекав на свою родину в аеропорту Барселони в ніч на 1 липня 2002 року.
Світлана та їхні діти Костянтин і Діана, яким було 10 і 4 роки, летіли рейсом 2937 авіакомпанії Bashkirian Airlines. О 23:35 на висоті понад 10.000 метрів над Юберлінгеном, Німеччина, їхній літак зіткнувся з вантажним Boeing авіакомпанії DHL. Усі люди на борту обох літаків загинули — 71 людина, 52 з них були дітьми, які їхали на канікули. Трагедія стала наслідком низки збоїв: радар був вимкнений на технічне обслуговування, авіадиспетчер одночасно стежив за двома екранами, а дві суперечливі вказівки змусили обох пілотів знижуватися до однієї висоти.
Калоєв прибув до Німеччини, сподіваючись знайти їх живими. Дружину він упізнав у пшеничному полі; дітей, майже невпізнанних, знайшли біля дороги. Через рік авіакомпанія запропонувала йому 60.000 швейцарських франків за кожного загиблого. Він найняв детектива, розшукав авіадиспетчера Пітера Нільсена, і 24 лютого 2004 року подзвонив у двері його будинку в Клотені, Швейцарія. Він показав йому фото своєї родини. Нільсен не вибачився. Калоєв дістав ніж.
Він відбув 4 роки з 9-річного терміну. У 2016 році Північна Осетія нагородила його найвищою державною відзнакою.
