Welles Crowther було 24 роки, він працював біржовим брокером у Всесвітньому торговому центрі й із підліткового віку був добровільним пожежником. 11 вересня 2001 року цей досвід зрештою зробив його одним із найпам’ятніших героїв трагедії.
Коли рейс 175 врізався в Південну вежу, Crowther перебував на 104-му поверсі. Серед диму, вогню та хаосу він почав спускатися сходами. На 78-му поверсі він знайшов десятки людей, які опинилися в пастці й були нажахані.
Він прикрив ніс і рот червоною банданою і зі спокоєм, якого ті, хто вижив, ніколи не забули, показав їм, як дістатися безпечного виходу. Потім він знову піднявся нагору, щоб шукати інших людей.
Згідно зі свідченнями, зібраними згодом, він щонайменше тричі спускався сходами й допоміг приблизно 18 людям вибратися. Йому так і не вдалося вийти з будівлі: він загинув, коли Південна вежа обвалилася.
Протягом кількох тижнів його родина не знала, що саме він був загадковим чоловіком у червоній бандані. Через два місяці його мати, Alison, прочитала статтю в The New York Times, у якій кілька людей, що вижили, описували чоловіка, який провів їх крізь дим. Тоді вона зрозуміла, що вони говорили про її сина.
««Раптом я зрозуміла, що це Welles»», — згадувала вона.
З часом його історія стала символом мужності, солідарності та служіння. Червона бандана стала частиною пам’яті про 11-S, а його приклад надихнув студентів, спортсменів і команди екстрених служб.
Тепер, через 25 років після його смерті, Crowther посмертно отримав Президентську медаль Свободи, найвищу цивільну нагороду у Сполучених Штатах. Його мати та сестра Paige прийняли цю нагороду від його імені.
Welles не дожив до того, щоб розповісти історію про те, що він зробив. Але ті, хто вижив, подбали, щоб світ дізнався його історію.