Історія Шаварша Карапетяна — це, мабуть, найдивовижніший вчинок героїзму за всю історію людства. У 23 роки він був живою легендою спорту: мав 17 титулів чемпіона світу та 11 світових рекордів із плавання в ластах. Його об’єм легень і фізична витривалість не мали рівних. Та ніхто не міг уявити, що роки виснажливих тренувань були лише підготовкою до значно важливішої місії, яку доля поклала на нього.
Вранці 16 вересня 1976 року, коли він біг підтюпцем із 20-кілограмовим рюкзаком, наповненим свинцем, то став свідком сцени з кошмару: тролейбус із 92 пасажирами втратив керування й пішов на дно на глибину 10 метрів під крижаними, забрудненими водами Єреванського озера. Не вагаючись ані миті, Карапетян пірнув у темну воду.
Він наосліп опустився на глибину 10 метрів. Сильним ударом коліна він розбив загартоване заднє скло, глибоко порізавши все тіло. Понад 20 хвилин він майже 30 разів поспіль пірнав, затримуючи дихання: наосліп спускався вниз, навпомацки шукав людей серед паніки й відчаю, хапав когось, відштовхувався ногами, що стікали кров’ю, і знову занурювався, не встигнувши вдихнути. Він витягнув десятки людей; 20 із них вижили.
Та в його серці назавжди закарбувалася найгіркіша мить: під час останнього занурення, вже майже непритомніючи й задихаючись, він намацав щось і витягнув на поверхню, думаючи, що це людина, — але виявилося, що він урятував м’яке шкіряне сидіння. Втрачена секунда десятиліттями переслідувала його в кошмарах, а він усе думав, чи міг урятувати ще одне життя.
Цей героїзм коштував йому 45 днів у комі через септицемію та тяжку пневмонію; токсини у воді зруйнували його легені, тож він більше не міг професійно змагатися. І знаєте, що найдивовижніше? За кілька років до цього він уже врятував 30 пасажирів, узявши кермо автобуса, що мчав без керування біля краю урвища, а майже десятиліття потому знову ризикував життям, зайшовши в палаючу будівлю, щоб урятувати людей, які опинилися всередині.
«Під час одного з останніх занурень я виринув, ледь не втративши свідомість. І зрозумів, що тримаю в руках шкіряне автобусне сидіння. Не людину. Замість людини я витягнув сидіння»
Шаварш ніколи не шкодував про втрачені медалі чи здоров’я. Для світу спорту він був чемпіоном, який завершив кар’єру надто рано; для історії людства — непереможним героєм, який віддав усе заради інших людей. 👑✨
Чи вірите ви, що є люди, які народжуються в цьому світі з єдиною, священною метою — захищати й рятувати інших, чого б це не коштувало? 🕊️❤️🩹