Уявіть сцену: труп розкладається вже кілька днів або тижнів, і на його пальцях більше немає щільної шкіри, потрібної для зняття звичайного відбитка.
Саме тут у справу вступає судово-медичний експерт: у латексних рукавичках і з твердою рукою він обережно знімає відшарований епідерміс із кожного пальця померлого, наче очищає стиглий фрукт.
Ця шкіра, тонка й гнучка, зберігає те, що решта тіла вже втратила: неушкоджені папілярні лінії.
Потім настає частина, яку мало хто уявляє: фахівець просовує власний палець усередину тієї чужої шкіри, ніби надягає рукавичку, зроблену з іншої людини. Вони притискають її до чорнила, залишають відбиток на картці — і з’являється відбиток, який може повернути ім’я тому, хто більше не має обличчя.
Це застосовують до обгорілих, муміфікованих або сильно розкладених тіл, коли жоден інший метод не працює.
Прямий, неприємний, майже інтимний контакт зі смертю — але саме він дав змогу ідентифікувати жертв, які інакше назавжди залишилися б безіменними.
