У заповіднику для шимпанзе на острові Нгамба в Уганді дослідники з Каліфорнійського університету в Берклі вирішили перевірити те, що ми добре знаємо з людського досвіду: як далеко сягає дружба, коли на кону опиняється те, чого ми хочемо для себе.
В експерименті взяли участь 26 шимпанзе віком від 16 до 39 років. Але перш ніж поставити перед ними їжу, науковцям потрібно було з’ясувати, хто з ким насправді дружить.
Щоб це з’ясувати, дослідниця провела понад 800 годин, спостерігаючи за їхніми стосунками: вона записувала, які шимпанзе чистили одне одному шерсть, які зазвичай сиділи поруч і хто проводив час разом під час їжі. На основі цих даних їм вдалося визначити найміцніші соціальні зв’язки.
А тоді настала мить спокуси.
У 138 випробуваннях шимпанзе мали змогу забрати їжу, до якої могло дотягнутися інше шимпанзе. Якщо інше шимпанзе не було їхнім другом, вони забирали їжу у 70 % випадків. Якщо ж це був один із їхніх близьких друзів, показник знижувався до 61 %.
Це не означає, що дружба перемогла голод: більшу частину часу вони все одно забирали їжу навіть у своїх друзів. Але ця невелика різниця привернула увагу дослідників, адже закономірність зберігалася навіть після врахування таких чинників, як соціальний ранг тварин.
Була й інша підказка. Коли шимпанзе забирало їжу в того, з ким не мало близького зв’язку, воно зазвичай виявляло більше ознак негативних емоцій, особливо кричало, ніж коли жертвою ставав його друг.
На думку науковців, це не означає, що у шимпанзе є моральний кодекс щодо «крадіжки», як у нас. Цікаво інше: схоже, вони поводяться по-різному залежно від стосунків з особиною, якій завдають шкоди.
«Від друзів ми очікуємо більшого», — пояснив Ян Енгельманн, один з авторів дослідження.