Японські вчені щойно переписали те, що ми вважали можливим у генетиці. Використовуючи CRISPR, їм вдалося усунути зайву копію 21-ї хромосоми — причину синдрому Дауна — у людських лабораторних клітинах. Клітини майже одразу відновили біологічні функції, ближчі до типових.
Але ось що ніхто не може ігнорувати: організації людей із синдромом Дауна роками попереджають, що ставлення до них як до «помилки, яку треба виправити» — це спосіб сказати, що їхні життя варті менше. З іншого боку, сім’ї, які щодня живуть із реальністю цього стану, запитують, чому слід відкидати досягнення, яке могло б зменшити страждання.
Самі дослідники чітко дають зрозуміти, що до застосування цього в людей ще дуже далеко. Але науковий поріг уже перейдено. Як ви вважаєте, наука має рухатися до усунення синдрому Дауна, чи є речі, яких не слід торкатися?