У провулках Японії є маленькі будиночки, які майже ніхто не помічає. Вони дерев’яні, водонепроникні й саме такого розміру, щоб кіт міг згорнутися всередині. Їх збудував не уряд і не якась офіційна організація — їх зробили самі сусіди, добровільно, щоб безпритульні та вуличні коти мали де сховатися, коли приходять холоди або починається дощ.
Ця практика є частиною культури колективної турботи про міських тварин, яка глибоко вкорінена в кількох японських містах. Громади організовуються, щоб розміщувати ці укриття у стратегічних місцях, дбаючи про те, щоб вони були водостійкими й достатньо теплими, аби захистити котів у найсуворіші зимові ночі.
Це невеликий за розміром жест, але величезний за тим, що він говорить про тих, хто це робить: жодна жива істота, яка ділить із ними їхню вулицю, не заслуговує залишатися без даху над головою. 🐱