Уже в чотири роки Coral Renaie відчувала сором через власне тіло.
У Канзасі, США, через темну пляму на її шиї незнайомець сказав їй терти шкіру у ванні, бо вважав, що вона брудна. Це був перший із багатьох ударів. У дев’ять років у неї виросли густі бакенбарди, а до дванадцяти вона щодня голила обличчя, переконана, що це єдиний спосіб пережити синдром полікістозних яєчників, який змінював її тіло від самого дитинства.
Протягом 16 років вона голилася заради інших. Тепер, у 30 років, вона назавжди відмовилася від бритви, а довжина її бороди сягає десяти сантиметрів. Незнайомці ображають її, фотографують на вулиці й запитують, що вона таке. Але в неї є й Illias, її 25-річний хлопець, який любить її саме такою, яка вона є, а також мати й племінниці, які постійно її підтримують. Вона просто підсумовує: це лише волосся, і нарешті вона почувається комфортно у власному тілі.
