Світовий рекорд у бігу на милю був у Джона Ленді в кишені. Березень 1956 року, Олімпійський парк Вікторія, 22.000 людей стояли, чекаючи, щоб стати свідками історії.
У середині забігу суперник упав на землю просто перед ним. Ленді не вагався ані секунди: він пригальмував, розвернувся й допоміг йому підвестися, навіть знаючи, що це коштуватиме йому рекорду.
«Я запанікував і не думав про час чи тактику. Я просто біг», — згадував він згодом. Те, що сталося далі, звучить як сценарій фільму.
Ленді відвойовував позицію за позицією, доки не перетнув фінішну лінію першим — за 4 хвилини й 4,2 секунди. Того ж року він здобув бронзову медаль на Олімпіаді в Мельбурні 1956 року, а суперник, якому він допоміг, зрештою ніс олімпійський вогонь на церемонії відкриття тих Ігор.
Через сімдесят років це й досі залишається одним із найпам’ятніших вчинків у спорті.