John Anísimov плакав на самоті біля лікарні в Москві в день, коли народився його син.
Лікарі запідозрили синдром Дауна. Його дружина запропонувала йому два варіанти: віддати його до закритого закладу або розлучитися. Він не вагався. «Я не можу зрадити семиденну людську істоту», — каже інженер і колишній військовослужбовець, який сам поїхав забрати дитину з клініки й відтоді разом зі своєю матір’ю та бабусею навчився змінювати йому підгузки та купати його в школі для батьків-початківців.
Сьогодні Misha має шість із половиною років. Він досяг рівня рухових навичок, вищого за очікуваний для його віку, хоча в мовленнєвому розвитку прогресує повільніше. Anísimov відвідує терапевтичні заняття, бере участь у групах підтримки й визнає, що прийняття діагнозу — це процес, який ніколи не завершується остаточно. Але коли його запитують, чи воно того варте, він не вагається: «Misha наповнює моє життя».
