Ронді Менрінг було 2 роки, коли їй сказали, що в неї нейрофіброматоз.
Генетичний стан, що спричиняє ріст доброякісних пухлин уздовж нервів. Ті, що були на її обличчі, ставали дедалі помітнішими. Лікарі не могли їх видалити: за її словами, операція принесла б більше шкоди, ніж користі. Тож Ронда росла у Вірджинії з обличчям, на яке інші не могли перестати витріщатися. Вона ламала обидві ноги по п’ять разів, носила апарат «гало», щоб спробувати стимулювати ріст правої ноги, і стала замкнутою у школі. Справжніх друзів було мало. Косих поглядів — багато.
Та вона визначала себе інакше: завжди веселою, товариською та закоханою в життя. І знайшла місце, де могла це проявити. У своїй кімнаті для макіяжу вона створювала яскраві образи й публікувала їх у Facebook та Instagram. Вона зібрала близько 9.000 підписників, які бачили не пухлину, а мисткиню. Ця спільнота допомогла їй прийняти себе й дала їй дещо більше: голос. Вона використовувала його, щоб пояснювати, що нейрофіброматоз не заразний і що кожна людина прекрасна, навіть якщо суспільство вважає інакше.
Ронда померла у вересні. Але її слова й досі звучать правдиво: «Я рада, що маю таке життя».