У 1986 році в Австралії людина із синдромом Дауна залишалася вдома. Це було звичним явищем.
Расселу О’Грейді було 18 років, коли він почав працювати в McDonald’s у районі Нортмід у Сіднеї. Він потрапив туди за допомогою Jobsupport — програми, яка допомагала людям із помірними інтелектуальними порушеннями знайти роботу. Спочатку він пакував коробки для вечірок. З часом він узяв на себе й інші обов’язки, зокрема роботу на кухні.
Він пропрацював у тому самому ресторані 32 роки. У грудні 2018 року, у віці 50 років, він вийшов на пенсію, щоб подбати про своє здоров’я.
Те, що відбувалося протягом цих років, не описати в контракті. Його керівниця Кортні Перселл розповіла, що деякі клієнти приходили спеціально щочетверга й щоп’ятниці, щоб побачити його. Інші навіть не заходили, якщо він не працював. Колеги дбали про нього.
Його батько Джефф казав, що люди зупиняли його на вулиці, щоб потиснути йому руку. Він також говорив, що ця робота дала Расселу інший погляд на життя. Його брат Ліндсі казав, що Рассел любив свою роботу.
Габріель Бартлетт із Jobsupport підсумувала це так: вони були першопрохідцями, які показали, що люди з помірними порушеннями можуть робити свій внесок у трудову діяльність.
Іноді зміни починаються не із закону. Вони починаються з того, що хтось відчиняє двері й знаходиться місце, де на тебе чекає твоя черга.
