Zhineng було 2 роки, коли йому діагностували аутизм. Його мати плакала три дні.
“Ніхто не знав, як із цим упоратися, але їм довелося з цим зіткнутися”, — каже його батько Huang Shaoli. Роками вони водили його до реабілітаційного центру для дітей з особливими потребами. А потім одного дня пролунали слова, які він ніколи не забуде: «Тату, обійми мене». Він завмер, очі зволожилися, і міцно обійняв його.
У 2016 році Huang Shaoli зареєструвався кур’єром на неповний робочий день у Шеньчжені, і відтоді ніколи не виходив без сина. Виходити з дому, спілкуватися з клієнтами, стикатися з непередбачуваним. Для нього кожне замовлення — це тренування. У 16 років Zhineng виконав майже 3.000 доставок разом із батьками.
Йому найбільше подобаються автобусні маршрути з позначеннями K або M, бо автобуси швидкі й їдуть автомагістраллю, а також лінії метро 10 і 14. Йому подобається слухати вітер і милуватися краєвидами. Батько каже, що в нього в голові мапа системи громадського транспорту, і він майже ніколи не повертає не туди. А клієнти майже ніколи не помічають, що він відрізняється від інших.
Батько просить лише про одне: щоб син міг жити самостійно. «Я не можу бути поруч із ним вічно.»
