Ніккі самотньо йшла під дощем у Детройті, стискаючи зубами плюшеву іграшку.
Ще деякий час тому вона щасливо йшла поруч зі своїм господарем, але він несподівано помер, залишивши німецьку вівчарку зовсім одну. Не розуміючи, чому його немає, вона почала блукати вулицями, тримаючись за єдину річ, що пов’язувала її з домом. Коли рятівниця Гейл Монтгомері та її команда після кількох днів пошуків нарешті змогли її спіймати, Ніккі не хотіла відпускати іграшку — навіть у рятувальному автомобілі.
У притулку ветеринари виявили в неї дирофілярії, пошкодження шлунка через те, що вона їла пластик, камінці й гілочки, намагаючись угамувати голод, а також глибоку депресію. Поки її стан стабілізували, волонтери випрали й зашили плюшеву іграшку та повернули її Ніккі. Вона згорнулася клубочком на іграшці й уперше за кілька тижнів заснула. Її історія облетіла весь світ, звідусіль почали надходити плюшеві іграшки та пожертви, а родина Крістіансенів, яка прихистила її на час одужання, зрештою назавжди забрала її до себе.
