Усе почалося з фотографії Alessia, 5-річної італійської дівчинки, доньки друга фотографа Gabriele Galimberti.
Фотограф завершував роботу над матеріалом про каучсерфінг для журналу D La Repubblica. Цей проєкт тривав понад два роки й привів його до 58 країн. Окрім того, що він фотографував людей, які приймали його в себе, він знімав і дітей, яких зустрічав поблизу. Тієї фотографії Alessia з її іграшками вистачило, щоб він захотів знайти більше дітей у різних куточках світу.
Так з’явився проєкт Toy Stories, який згодом став книжкою: понад 50 дітей позують зі своїми скарбами — серед них іграшкові машинки, м’які іграшки, плитки, які можна складати одна на одну, а також костюми піратів і принцес. Одна з історій, які він пам’ятає найкраще, — про Maudy, дівчинку із Замбії, яку сфотографували з кількома парами сонцезахисних окулярів у селі, де не було чистої питної води, електрики чи магазинів іграшок.
Galimberti помітив дещо цікаве: у багатих країнах діти були більш власницькими й довше не дозволяли йому гратися з їхніми іграшками. Натомість у місцях, де було лише дві-три іграшки, контакт виникав одразу. За його словами, у цьому віці всі більш-менш однакові: вони просто хочуть гратися.
