Немає заброньованого столика чи елегантної скатертини. Лише два зелені пластикові стільці та пожежна драбина в Брукліні.
Щойно погода починає теплішати, ця літня пара виходить на свій імпровізований балкон і повторює той самий ритуал: сидить навпроти одне одного, розмовляє ні про що й про все, поки внизу місто продовжує шуміти. Сусідка помітила їх зі свого вікна й не могла перестати за ними спостерігати: за її словами, вони роблять це щовесни вже багато років.
Немає виду на океан чи запалених свічок. Є дещо краще: одна людина, яка продовжує обирати іншу, попри цегляну будівлю між ними, рік за роком. Бо, як кажуть, немає улюбленого місця, є улюблена людина.
