Джеймі-Лі Ерроу було дев’ять років, коли вона зрозуміла, що поїздка до батькового дому — наче потрапити у фільм жахів.
У подкасті «Tenía la duda», який веде іспанська журналістка Джудіт Тіраль, молоду жінку запросили розповісти, як це — бути донькою вбивці-канібала. Однак найстрашнішим був не злочин, а те, як він продовжував маніпулювати нею з психіатричної лікарні.
Її батьки розійшлися, і життя дівчинки було поділене між двома домівками. У батька Ісакін Драббад говорив про диявола, демонів і злих духів. Він лягав поруч із нею в ліжко, у темряві, і питав: «Ти бачиш обличчя на стіні?». Він повторював це так часто, що дівчинка зрештою почала їх бачити.
У листопаді 2010 року в Скарі, Швеція, Джеймі сиділа за столом, коли Гелле Крістенсен, її мачуха й жінка, яку вона вважала другою матір’ю, подала їй їжу й прошепотіла: «Смачного, бо це востаннє, коли я готуватиму тобі… бо Ісакін збирається мене вбити».
Це був останній раз, коли маленька Джеймі її бачила.
Після сварки, що тривала майже цілий день, Ісакін убив її. За повідомленнями, він приготував частину її тіла із сіллю та листям конопель і з’їв її. Він зізнався у вбивстві та канібалізмі, а у 2011 році його помістили до психіатричного закладу.
Але ув’язнення не завадило йому й далі мучити доньку.
У школі Джеймі цькували через злочин, який скоїв її батько; однак вона ще багато років продовжувала його відвідувати. За її словами, слова батька від самого дитинства були для неї «законом»: вона почала вважати його своєрідним богом.
Вона боролася із залежностями й кинула школу у 15 років, тримаючись за батька, який намагався навчити її маніпулювати іншими та переконати, що всі її ненавидять. За її власними словами, він намагався перетворити її на маленьку психопатку, і вони були лише вдвох проти всього світу.
Лише приблизно у 17 років вона почала сумніватися в ньому — тоді Ісакін почав казати їй, що в нього на голові ростуть роги, і просив помацати їх. Джеймі нічого не відчула й уперше задумалася, чи не божевільний її батько.
Однак на той час його вплив усе ще був величезним. Джеймі пам’ятає, що переживала надзвичайно вразливий період і хотіла покінчити з життям, тож звернулася до нього по допомогу. Батько сказав їй, що є «лише одне рішення», яке зробить її щасливою та сильною: продати душу дияволу.
За її словами, це сталося просто в психіатричному закладі. У кімнаті для відвідувачів Ісакін попросив її заплющити очі, взяти його за руку й повторити кілька слів, звернених до диявола. Коли вони закінчили, він сказав: «Тепер ти вільна, Джеймі». А потім запитав, чи відчуває вона демонів навколо них, і запевнив, що одного дня вони почнуть із нею говорити.
Джеймі повернулася додому нажахана. Вона каже, що слова батька знову й знову лунали в її голові. Вона затуляла вуха, щоб нічого не чути, й озиралася довкола, боячись побачити те, про що він її попереджав. Зрештою вона обійняла себе, тремтячи й майже не маючи змоги говорити чи дихати. Вона була переконана, що втрачає глузд.
Нарешті вона сказала матері: «Тато продав мою душу дияволу. Уже надто пізно. Назад дороги немає». Мати обійняла її й відповіла тим, що Джеймі мала почути ще маленькою дівчинкою: їй ніколи не доведеться перетворюватися на темряву свого батька.
Джеймі пережила напад убивці. Однак минуло ще багато років, перш ніж вона змогла вирватися зі світу демонів, який її власний батько створив у її голові.