Найважче було не просто спостерігати, як змінюється її обличчя, а й учитися жити з тим, як на неї дивилися інші.
Вікторії Райт було лише 4 роки, коли її щелепа почала незвично розростатися, а очі стали більш опуклими. Після кількох обстежень їй діагностували херувізм — рідкісне генетичне захворювання, яке змінює процес ремоделювання кісток щелепи та верхньої щелепи.
Фізичні зміни були лише частиною цієї історії. З раннього віку їй доводилося терпіти пильні погляди, образи й глузування. Вона розповідала, що й досі пам’ятає сором, який відчула, коли інша дитина насміхалася з її підборіддя в початковій школі. Навіть у дорослому віці вона ставала мішенню жартів коміків.
Протягом років вона також стикалася зі складними медичними ситуаціями. Вона перенесла операції, щоб захистити свій зір, але відмовилася від косметичних процедур, метою яких було лише змінити її зовнішність.
Її позиція ніколи не полягала в тому, що вона проти операцій. Навпаки, вона пояснювала, що інші люди з херувізмом вирішували зробити операцію, і для них це може бути правильним рішенням. У її випадку, за її словами, обличчя тісно пов’язане з її особистістю, і якщо вона колись вирішить знову перенести операцію, то зробить це заради себе, а не для того, щоб відповідати очікуванням інших людей.
Сьогодні вона працює у сфері зв’язків із громадськістю, відстоює права людей із відмінностями обличчя, а також є матір’ю доньки.
Провівши більшу частину життя, чуючи, що їй слід змінити своє обличчя, вона вирішила, що лише вона сама може вирішувати, що з ним робити.