У Річфілді, невеликому містечку, жила дівчинка, яка грала в баскетбол.
Після кожної гри команди шикувалися й давали одна одній п’ять: «гарна гра», «гарна гра». І в цій шерензі деякі дівчата з іншої команди відсмикували руки. Вони не хотіли торкатися її рук.
Вона народилася з гігантським вродженим меланоцитарним невусом — родимою плямою, яка трапляється в одного з кожних 500.000 новонароджених. Вона починається трохи вище колін, тягнеться по спині й закінчується нижче пупка — ніби на ній купальник. Майже половина її тіла вкрита однією величезною родимкою. А щонайменше 80 % її шкіри вкрито плямами.
Мама сказала їй, що це «поцілунки ангелів».
У її містечку майже ніхто нічого не казав, бо вони росли разом. За його межами все було інакше. Одного дня в шкільному автобусі вона заступилася за іншу дитину, яку цькували. Один із хлопців назвав її «потворною плямистою собакою». Його змусили вибачитися. Але вибачення не стерло її почуттів.
У 8 років вона почала помічати чужі погляди. У 12 років ці погляди почали завдавати болю. Згодом з’явилися тривожність і депресія. Навіть сьогодні їй важко зайти в незнайомий ресторан.
У старшій школі їй потрібно було обрати тему для випускного проєкту. Вона обрала свою: нейрокутанний меланоз — ще один стан, який вона носить у собі. Десять сторінок тексту й презентація — і щось змінилося.
Одного дня вона опублікувала фото в бікіні — спереду й ззаду, нічого не приховуючи.
“Я народилася, щоб вирізнятися.”
Те, що інші називали вадою, вона перетворила на свій спосіб бути у світі.
