У 20 років Петчіаммал уже була вдовою. Її чоловік Шива помер від серцевого нападу лише через 15 днів після весілля, і невдовзі після цього вона дізналася, що вагітна.
Самотня й із донькою, яка мала народитися, вона почала працювати, щоб забезпечити її. Але у своїй громаді жінкою без чоловіка вона почувалася вразливою. Одного дня, коли вона йшла на роботу на фабрику деревного вугілля, водій вантажівки нібито спробував силоміць затягнути її до свого автомобіля. Їй вдалося втекти, але вона була нажахана.
Наступного дня вона ухвалила рішення, яке змінило все: обрізала волосся, вдягла сорочку й дхоті — традиційний чоловічий одяг — та взяла ім’я Мутху.
Вона працювала кухаркою, у ресторанах і сільськогосподарською робітницею. У Каттунайкканпатті, де ніхто не знав її минулого, люди називали її «Мутху Мастером», а сусіди — «Анначі», шанобливим звертанням до старшого чоловіка. Протягом більшої частини дитинства її донька, Шанмугасундарі, мусила називати її так при інших, щоб зберегти таємницю.
Тепер Шанмугасундарі вже доросла й має власне життя. Попри це, Петчіаммал не збирається повертатися до колишнього життя: минуло 37 років, і, за її словами, Мутху дав їй сміливість і відчуття безпеки, яких вона потребувала, тож вона хоче залишатися Мутху до кінця своїх днів.