Місяць, який ви бачите щовечора, не сірий. Це атмосферна ілюзія.
Марчелла Джулія Паче, учителька початкових класів у Кортіна-д’Ампеццо, Італія, часто виходить уночі, щоб фотографувати Місяць, сполучення небесних тіл та атмосферні явища. Але справа не лише в натисканні кнопки. Багатьом із них передує вивчення розташування небесних тіл, тож вона використовує програмне забезпечення та знання з астрономії, географії й метеорології.
Так вона провела десятиліття, фотографуючи повні Місяці з різних точок країни.
Марчелла сказала, що могла годинами чекати, навіть пропускаючи прийом їжі або роблячи перерву , щоб застати цікаві умови на небі.
Під час локдауну 2020 року вона мала час переглянути архіви за десять років і обрала 48 найбарвистіших зображень: із червоним, помаранчевим, золотистим, сірим і навіть разюче фіолетовим Місяцем. І хоча освітлена поверхня нашого супутника від природи має коричнювато-сірий колір, значна частина видовища виникає, коли його світло проходить крізь нашу атмосферу. Молекули повітря легше розсіюють синє світло, ніж червоне або помаранчеве, тоді як пил, краплі води і навіть дим від лісових пожеж можуть додатково змінити колір, який досягає наших очей. Під час повного місячного затемнення тінь Землі також відіграє роль і може забарвити Місяць у червоний колір.
Робота Паче не залишилася непоміченою: NASA представило її композицію як Astronomy Picture of the Day у листопаді 2020 року, а National Geographic зрештою присвятив їй окремий матеріал. Її спіральна композиція, у якій 48 Місяців розташовані мов пелюстки квітки, що не може існувати, демонструє те, над чим мало хто замислюється: Місяць може завжди бути однаковим, але наша атмосфера ніколи не дає нам побачити його абсолютно однаковим.