Джонатану Сіа було 23 роки, і до закінчення університету залишався тиждень.
Натомість він опинився в лікарні на Філіппінах через ускладнення, спричинені захворюванням нирок, на яке він уже певний час страждав. Коли його серце почало відмовляти, а лікарі готувалися до реанімації, щось змусило його розплющити очі. Його мати стверджує, що побачила світло й руку, яка тримала руку її сина, а він усміхався, не промовляючи жодного слова. З останніми силами він узяв ручку й написав на аркуші паперу: «Ісус існує».
Його батько, Джоел Сіа, пізніше сказав, що це був останній свідомий вчинок Джонатана, перш ніж реанімаційні заходи вже не могли нічого вдіяти. Ті, хто його знав, розповідають про юнака, який молився з дитинства, підтримував своїх друзів і навіть із лікарняного ліжка говорив із лікарями та медсестрами про віру. Для його родини ці три слова були не прощанням, а обіцянкою, яку він вирішив залишити їм перед своїм відходом.