Джоан Рівет, 82, готувалася до сну 1 червня, коли невдало ступила. Вона впала у власну ванну у своєму гірському будинку в Північній Кароліні й не могла вибратися. Її телефон був за межами ванної кімнати. Там само була її кішка Фібі, яка днями нявкала біля дверей, але ніхто інший її не чув.
Протягом дев’яти днів Рівет втратила відлік часу між світлом і темрявою. Вона не мала їжі чи води в межах досяжності, доки не виявила, що може повернути кран ногою й бризкати собі на обличчя, щоб випити достатньо води. Біль від травми спини був постійним, але вона весь час повторювала одне й те саме прохання: «Господи, допоможи мені».
Її брат Білл Леско, який живе за п’ять годин їзди, зрозумів, що щось не так, коли вона перестала відповідати на його щотижневі дзвінки. Завдяки його наполегливості шериф округу Гейвуд знайшов її 10 червня у напівпритомному стані. Сьогодні вона відновлюється за допомогою фізіотерапії й каже, що ніколи не втрачала віри в те, що хтось знайде її живою.