Arnulfo Castorena ніколи не знав своєї матері.
Вона померла під час пологів, а батько покинув його, дізнавшись, що він народився без однієї легені, лівої руки та ніг. Його виховувала бабуся, донья Todosia, яка називала його «Cocoliso» — на честь персонажа з Popeye. Жодна школа в Guadalajara не погоджувалася прийняти його, тож зрештою він опинився в реабілітаційній школі-інтернаті в Мехіко, де навчився читати й писати. Там черниця, вболівальниця Chivas, яку всі називали Sor Chiva, побачила в ньому потенціал і заохотила його зайнятися плаванням.
Коли йому було 12, його бабуся померла, і він повернувся до Guadalajara. Щоб заробити на їжу, він продавав жуйку й мив лобове скло автомобілів на перехрестях. Попри це, у 16 він почав плавати й більше не зупинявся: золото в Сіднеї 2000, Афінах 2004, Токіо 2020 і, 5 вересня 2024, знову в Парижі — на дистанції 50 метрів брасом.
Йому 46 років, у нього семеро дітей і сім паралімпійських медалей, і він повторює одну й ту саму причину: продовжує плавати, щоб підтримувати свою сім’ю.
