Карлос Енріке де Саро Пуебла змалку чітко знав одне: синдром Дауна не визначатиме його.
У Куернаваці, штат Морелос, кожні двері, у які він стукав у пошуках роботи, зачинялися перед ним із тією самою фразою, замаскованою під сумнів: «як він зможе це зробити?». Зрештою один універмаг дав йому шанс. Потім були комп’ютери, догляд за батьком, який хворів на рак, а після його смерті — поворот, якого ніхто не очікував: він уперше вийшов на сцену, не знаючи, чим завершиться та конференція.
Сьогодні, у свої 41, Карлос — автор 5 книжок, лектор і вчитель групи дітей із синдромом Дауна. Він отримав почесний докторський ступінь — перший, присуджений письменникові з цим синдромом, — і продовжує повторювати ту саму думку, яка підтримує його змалку: обмеження ніколи не було в додатковій хромосомі, а в тому, у що кожна людина обирає вірити щодо себе.